ПРИНЦИПИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ РИНКОМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Анотація

Дослідження принципів сталого розвитку економіки в контексті управління ринком земель сільськогосподарського призначення. Визначено актуальність теми, яка зумовлена сукупністю сучасних викликів, серед яких – поглиблення екологічної кризи, нестабільність аграрного сектору, зміна клімату, а також відкриття ринку землі в Україні, що вимагає формування нових ефективних механізмів регулювання. Обгрунтовано, що земельні ресурси є базисом аграрного виробництва, а їх раціональне використання – ключовим чинником забезпечення продовольчої безпеки, збереження навколишнього середовища та сталого економічного зростання. Запропановано авторське визначення сутності ринку землі. Проаналізовано еволюцію концепції сталого розвитку, зокрема її трактування у працях українських та зарубіжних учених. Значна увага приділена міждисциплінарному підходу, який передбачає інтеграцію економічних, соціальних та екологічних чинників у систему управління земельними відносинами та ключовим принципам сталого розвитку економіки в системі управління ринку землі. Згрунтовано та узагальнено сучасні інструменти управління, включаючи впровадження цифрових технологій, таких як геоінформаційні системи (GIS), супутниковий моніторинг, бази даних про якість ґрунтів та інші інноваційні рішення, які дозволяють здійснювати ефективний контроль за станом земель та прогнозувати наслідки їх використання. Досліджено міжнародний досвід сталого землекористування в розвинених країнах світу, зокрема у Німеччині, Франції, Швеції, які продемонстрували високий рівень ефективності впровадження екологічно дружніх практик в аграрному секторі. У Німеччині активно застосовуються цифрові кадастрові системи, електронний документообіг та механізми державної підтримки екологічного землеробства. Франція запровадила систему SAFER (Sociétés d’aménagement foncier et d’établissement rural), яка здійснює контроль за продажем сільськогосподарських земель з метою запобігання спекуляціям і забезпечення їх раціонального використання. У Швеції основна увага приділяється моніторингу стану ґрунтів, відновленню деградованих територій та інтеграції екологічних стандартів у систему планування землекористування. Зазначені країни використовують широкий спектр економічних стимулів: субсидії для фермерів, податкові пільги, грантові програми на впровадження інноваційних екологічних технологій, розвиток кооперативного руху. Прозора земельна політика, ефективна система державного нагляду, публічний доступ до інформації про земельні ресурси, а також активна участь громадськості у прийнятті рішень стали запорукою стабільного функціонування ринку земель і забезпечення екологічної безпеки. На основі аналізу вказаного досвіду запропоновано шляхи адаптації найкращих практик до українських умов із врахуванням національних особливостей, правових реалій, соціальної структури сільських територій та поточного стану інституційного забезпечення земельної реформи. Зокрема, рекомендовано запровадити електронні платформи для моніторингу угод із землею, удосконалити механізми державної підтримки малих та середніх фермерських господарств, стимулювати інвестиції у відновлення ґрунтів, розширити доступ до кадастрової інформації та посилити екологічну освіту серед сільського населення. Такий підхід дозволить забезпечити збалансоване поєднання економічних, соціальних і екологічних цілей сталого розвитку в аграрному секторі України.