ВПЛИВ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК ПСИХОФІЗИЧНОЇ СВОБОДИ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ: МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті на основі аналізу педагогічної та мистецтвознавчої літератури висвітлюються питання впливу танцювальної імпровізації на розвиток психофізичної свободи майбутніх акторів. Визначається, що психофізичний апарат актора може формуватися як методами загальної мистецько- педагогічної підготовки, так і в процесі танцювально-імпровізаційної діяльності. Зазначається, що одним із видів хореографічного мистецтва, засоби якого здатні стимулювати розвиток як фізичних, так і духовних якостей особистості актора, є танцювальна імпровізація, засновницею якої була А. Дункан. Принципи, на яких ґрунтується метод А. Дункан, за своєю суттю збігаються з теорією професійного розвитку акторських кадрів, висвітлених у мистецтвознавчих працях Е. Крега, М. Чехова, Л. Курбаса та ін. Науково доведено, що використання імпровізаційного методу А. Дункан у навчально-виховному процесі майбутніх акторів є необхідним, бо саме його засоби стимулюватимуть студентів – майбутніх акторів до створення нових неповторних пластичних композицій, які вони зможуть використовувати у власній акторській діяльності для створення яскравого сценічного характеру. Вважаємо, що поєднання невимушених, природних рухів із базовою лексикою класичного, історико-побутового, сучасного танців, які є обов’язковими в навчально-виховному процесі майбутніх акторів, сприятимуть творчому прояву в імпровізаційній діяльності актора не тільки в танці, а й у створенні сценічного характеру персонажа драматичної вистави.