СПАДЩИНА ФІЛОСОФІЇ МЕДИЦИНИ АНТИЧНОГО СВІТУ ЯК ПІДҐРУНТЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО ЛІКАРЯ

Анотація

Стаття досліджує значення античної філософії медицини для формування професійної культури сучасного лікаря та обґрунтовує необхідність інтеграції її принципів у систему медичної освіти. Проаналізовано внесок античних філософських шкіл, зокрема піфагорійської, платонічної, арістотелівської, епікурейської та стоїчної, у розвиток медичних знань, етичних принципів і методології медичної практики. Особлива увага приділена вченням Гіппократа, Галена, Платона, Арістотеля, епікурейців і стоїків, які заклали основи медичної етики, гуманістичного підходу до пацієнта, індивідуалізації терапії та раціонального мислення в медицині.У статті підкреслено актуальність античних принципів у контексті сучасних викликів, таких як технологізація медицини, біоетичні дилеми, пандемії та війна в Україні. Зокрема, стоїчна стійкість і епікурейська мудрість розглядаються як важливі ресурси для підготовки військових медиків, які працюють у стресових умовах, сприяючи розвитку їхньої емоційної витримки, емпатії та навичок психологічної підтримки пацієнтів. Запропоновано педагогічні методи інтеграції античної спадщини в навчальний процес медичних ЗВО, зокрема через аналіз першоджерел, дискусії, рольові ігри, симуляційні технології та міждисциплінарний підхід, що сприяють формуванню критичного мислення, етичної свідомості та гуманістичного світогляду майбутніх лікарів.Висновки статті підтверджують, що антична філософія медицини є не лише історичним феноменом, а й потужним інструментом для підготовки компетентних, морально стійких і гуманних фахівців, здатних поєднувати професійну майстерність із глибоким розумінням гуманістичної місії медицини. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено вивчення впливу знань про античну медицину на формування професійної ідентичності сучасних лікарів, їхнє ставлення до пацієнтів, етичні принципи та професійну культуру.