ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СУПЕРВІЗІЇ В ОСВІТІ

Анотація

У статті проаналізовано різні наукові підходи до трактування терміна «супервізія», зміст якого акцентує увагу на тому, що супервізія – погляд згори на професійну ситуацію не лише іншого професіонала, а насамперед свій власний погляд. Наголошено, що в умовах динамічних змін в освіті, високого рівня професійного навантаження та зростання психологічної напруги педагоги потребують не лише підвищення кваліфікації, а й системної підтримки, яку може забезпечити супервізія. Відзначено, що фокус у супервізії спирається на різні моделі, які мають мету, цілі, завдання, форми, методи, прийоми та принципи. Досліджено специфічні особливості та сучасні вимоги до впровадження супервізії, а саме: ролі та стилі супервізора, функції супервізії; акцентовано увагу на такі основні супервізорські ролі, як «учитель», «фасилітатор» (терапевт) і «консультант».Окрему увагу приділено ролі супервізора як фасилітатора професійного зростання, здатного створити безпечний простір для обговорення складних ситуацій, обміну досвідом та побудови партнерських відносин у педагогічному колективі. Наголошено, що супервізія є важливим елементом професійного розвитку сучасного педагога, яка сприяє підвищенню якості освітнього процесу та зростанню професійної компетентності й особистісному становленню педагога.У контексті трансформаційних процесів в освіті та зростаючих вимог до якості викладання обґрунтовано необхідність упровадження супервізійної практики як засобу емоційної стійкості та педагогічної самосвідомості.Акцентовано увагу на необхідності впровадження супервізійної практики в освітнє середовище як ефективного засобу підтримки педагогів у процесі вирішення професійних труднощів, подолання емоційного вигорання та розвитку рефлексивного мислення.Зроблено висновок, що супервізія є потужним інструментом розвитку, який забезпечує не лише підвищення професійної ефективності педагога, а й позитивно впливає на якість освітнього процесу загалом. Упровадження супервізії як складової частини професійної діяльності педагога сприяє формуванню стійкої професійної ідентичності, підвищує мотивацію до навчання та саморозвитку, а також покращує психоемоційний клімат в освітньому середовищі.