ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ УЧНЯМ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті проведено всебічний аналіз актуальних аспектів організації інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами (ООП) у закладах загальної середньої освіти. Особливу увагу приділено специфіці роботи в інклюзивному середовищі в контексті викладання природничих дисциплін, зокрема фізики, яка через свою абстрактність та складність вимагає застосування інноваційних педагогічних підходів.Проаналізовано динаміку становлення інклюзивної моделі освіти в Україні, починаючи з ратифікації міжнародних документів, таких як Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, і закінчуючи прийняттям законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», що заклали нормативно-правове підґрунтя для її системного впровадження.Висвітлено ключові етапи та основні досягнення у цій сфері, що свідчать про поступовий відхід від інституційної освіти на користь інтеграції та соціалізації. Значну увагу приділено психолого-педагогічним особливостям учнів із порушеннями слуху та інтелектуального розвитку, які є одними з найпоширеніших категорій в інклюзивних класах. Детально розглянуто, як ці особливості, зокрема знижена швидкість сприйняття інформації, труднощі з абстрактним мисленням та формуванням причинно-наслідкових зв’язків у дітей із затримкою інтелектуального розвитку, а також обмеження у комунікації для учнів із порушеннями слуху, впливають на процес засвоєння навчального матеріалу, рівень мотивації до навчання та соціалізацію. Обґрунтовано, що традиційні методи викладання фізики, які базуються переважно на вербальній подачі матеріалу, є недостатньо ефективними для цієї категорії учнів. У зв’язку із цим окреслено та обґрунтовано принципи, що лежать в основі ефективного інклюзивного навчання фізики: індивідуалізація та диференціація навчального процесу з урахуванням унікальних потреб кожної дитини; інноваційність, що передбачає упровадження новітніх технологій; стимулювання розвитку самостійної пізнавальної діяльності.Доведено, що для подолання бар’єрів необхідно адаптувати зміст та форми подачі навчального матеріалу, надаючи перевагу візуалізації, використанню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), елементам мультимодального підходу та практичним експериментам.Доведено ефективність елементів арттерапії для активізації емоційного та творчого сприйняття інформації, що є особливо важливим для учнів з інтелектуальними порушеннями. Особливе місце в роботі займає питання оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП. Детально описано методику використання портфоліо як інструменту комплексного та об’єктивного моніторингу індивідуального прогресу. Зазначено, що портфоліо дає змогу не лише фіксувати результати успішності, а й відстежувати динаміку розвитку пізнавальних процесів, соціальних навичок та особистісних якостей. Це забезпечує більш повне та точне уявлення про потенціал учня порівняно з традиційними формами оцінювання. Зроблено висновок, що ефективне формування інклюзивного освітнього середовища є багатогранним і тривалим процесом, який вимагає не просто законодавчих змін, а системного підходу. Необхідними умовами є міждисциплінарна співпраця фахівців (педагогів, психологів, логопедів, асистентів вчителя), активне залучення батьків до навчально-виховного процесу та постійне підвищення професійної компетентності педагогів, які працюють із дітьми з особливими потребами. Успішне впровадження інклюзії сприятиме не лише якісній освіті, а й повноцінній соціальній інтеграції та самореалізації кожного учня.