САКРАЛЬНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ Л. КОНОНОВИЧА «ЧИГИРИНСЬКИЙ СОТНИК»

  • Я. М. Зуєнко
Ключові слова: хронотоп, символічні локуси, ідентитети, національна ідентичність, маркери національної ідентичності

Анотація

Проблема кризи національної ідентичності в сучасному постіндустрі- альному суспільстві порушується вченими з кінця ХХ ст. В Україні це питання постало особливо гостро, адже складний комплекс політичних і культурних ідентитетів, які є основою самоусвідомлення індивіда (куль- тура, бачення історії, національна ідея тощо), формувався під впливом іноземних державних утворень, до яких належали українські землі, а тому сьогодні потребують повторного незалежного осмислення. Одними із важливих ідентитетів є символічні локуси – місця релігій- ного паломництва, а також їхні ‘секулярні двійники’, здатні активувати в суспільній свідомості національні коди (Майдан, Холодний Яр, Батурин, Чернеча гора тощо). Саме такі символічні локуси формують сакральний простір роману Л. Кононовича «Чигиринський сотник». За результатами дослідження особливостей художнього хронотопу було з’ясовано, що центральним символічним локусом у романі є Микитин- ська Січ, з якої починаються й де завершуються мандри головного героя. У творі вона виконує роль сакрального центру, своєрідної реперної точки, довкола котрої розташовані периферійні локуси (безіменне городище біля Січі, Кам’яна могила, Чортова гора, Київ, гора Заруба, міста Голунь і Чигирин). Кожна зі згаданих локацій пов’язана з важливими періодами в історії українського народу: козацькими часами, Київською Руссю, скіф- ською добою. Ці місця має відвідати юний козак Михась, аби звільнити прикуті до них грішні душі й відпустити покараних до царства мертвих, символічно пробачивши умисні чи мимовільні злочини перед батьківщи- ною: так актуалізується концепт вини і спокути в романі. Значущим у творі є образ Дніпра – священної ріки, створеної Дажбогом для ‘свого народу’, котра розмежовує незалежне Лівобережжя й підко- рене поляками Правобережжя, об’єднує розташовані вздовж неї перифе- рійні локації, а також слугує кордоном між світами. Символічні локуси в «Чигиринському сотникові» є важливими інстру- ментами, що дозволяють заглибитися в минуле, нагадати про важливі віхи вітчизняної історії, простежити походження українців від скіфських часів до доби Хмельниччини й так легітимізувати право на рідну землю, що є однією із провідних ідей твору.

Посилання

1. Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Київ : Критика, 2001. 271 с.
2. Бондар-Терещенко І. Володар ключів: у лицарському світі Леоніда Кононовича. Кононович Л. Чигиринський сотник. Харків : Вид-во «Ранок» : «Фабула», 2016. C. 3–7.
3. Велесова книга : Легенди. Міти. Думи / упор. Б. Яценко. Київ : 1995. 315 с.
4. Геродот. Історії в дев’яти книгах. Харків : Фоліо, 2006. 655 с.
5. Гнат Ю. «Чигиринський сотник» Кононовича: національне як фантастичне. URL : https://cutt.ly/dd5gOYz (дата звернення: 19.07.2020).
6. Головко Т. «Чигиринський сотник» Леоніда Кононовича. URL : https://ukrainka.org.ua/node/8654 (дата звернення: 19.07.2020).
7. Гранецька В. Українське патріотичне фентезі: Леонід Кононович. URL : https://cutt.ly/cd5gDyL (дата звернення: 19.07.2020).
8. Каргер М. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб. Советская археология. Москва : Издательство академии наук СССР, 1950. Т. 13. С. 33–62.
9. Кифишин А. «Открытое» и «закрытое» небо по данным протошумерского архива Каменной Могилы и шумеро-вавилонским трактатам. Археоастрономия: проблемы становления. Москва, 1996. С. 72–74.
10. Кононович Л. Чигиринський сотник. Харків : Вид-во «Ранок» : «Фабула», 2016. 528 с.
11. Лобанова І. Старше за піраміди і Стоунхендж ‘місце сили’. Таємниці Кам’яної Могили. URL : https://cutt.ly/Id5gGHk (дата звернення: 19.07.2020).
12. Мегеря Т. Інтертекстуальність у системі поетики роману Леоніда Кононовича «Чигиринський сотник». Науковий вісник. Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2012. № 12. С. 87–91.
13. Ніколаєнко В. Образ Дніпра в естетично-інтенціональній системі роману Л. Кононовича «Чигиринський сотник». «Усі ріки течуть у море» : мариністика в літературі та культурі. Бердянськ : БДПУ, 2019. С. 88–91.
14. Новицкий Я. Народная пам’ять о Запорожье: предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине, 1875–1905 г. Екатеринослав : Тип. Губернского Земства, 1911. 116 с.
15. Отрощенко В. Кам’яна могила: слідами однієї сенсації. Людина і світ. Київ, 1997. № 1. С. 33–36.
16. Родик К. Алегорія алергії: рецензія на роман Леоніда Кононовича «Чигиринський сотник». URL : https://cutt.ly/zd5gKpb (дата звернення: 19.07.2020).
17. Смирнов О., Ніколаєнко В. Художньо-естетична версія образу Кам’яної могили в романі Л. Кононовича «Чигиринський сотник». Українська література від давнини до сучасності: парадигми, напрямки, проблеми. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2017. С. 138–140.
18. Тоффлер Э. Третья волна. Москва : Издательство АСТ, 2002. 776 с.
19. Фромм Е. Бути чи мати. Київ : Український письменник, 2010. 222 с.
20. Чабаненко В. Порожистий Дніпро : історико-топонімічний словник. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. 188 с.
21. Edgar A., Sedgwick P. Key concept in cultural theory. London : Routledge, 1999. 353 p.
22. Eliade M. Sacred Time and Myth. URL : https://cutt.ly/vaYU3gb. (дата звернення: 20.07.2020).
23. Smith A. D. Myths and memories of the nation. Oxford, New York : Oxford University Press, 1999. P. 63–68.
Опубліковано
2020-12-21
Як цитувати
Зуєнко, Я. М. (2020). САКРАЛЬНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ Л. КОНОНОВИЧА «ЧИГИРИНСЬКИЙ СОТНИК». Мова. Література. Фольклор, 2(1), 106-113. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2020-1-2-14