ОЛЮДНЕННЯ ТА ОПРЕДМЕТНЕННЯ ЯК ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ТРАВМИ В РОМАНІ П. ЯЦЕНКА «МАГНЕТИЗМ»

Анотація

Стаття присвячена визначенню певних особливостей художньої репрезентації травми особистості та суспільства в романі сучасного українського письменника Петра Яценка «Магнетизм» (2020 р.). Йдеться про зображення жаху війни, болю втрати «малої батьківщини», психології окремої людини та картин українського суспільства 2014 р. У статті зазначається, що, хоча тема травми розглядається в різних аспектах, спільним є уявлення про травму як про чинник, джерело сильного болю (фізичного/душевного) особистості/суспільства, що позначається на світосприйнятті та впливає на спосіб існування. На підставі цього зроблено висновок щодо актуальності та перспектив таких студій у сучасному українському літературознавстві. Авторка статті здійснює спробу поглянути на тему травми крізь призму поетики, зосередившись на специфіці та функціях образних засобів, – олюдненні та опредметненні, використаних письменником для зображення війни, втрати рідного міста, звичного способу життя, близьких людей. Зазначається, що в центрі уваги автора роману «Магнетизм» – війна як загальна, колективна травма, її страшні наслідки, історії переселенців з Донецька: насамперед душевна травма дівчини Гайки, переживання якої є віддзеркаленням почуттів багатьох біженців. Проте героїня не є звичайною дівчиною, завдяки своїм магічним здібностям вона по-особливому сприймає все, що відбувається навколо. Дівчина здатна чути думки та розпізнавати почуття предметів. У такий спосіб здійснюється їхнє олюднення в романі. Олюднюються міста (Донецьк – поранена істота, що стікає кров’ю, Київ – «добрий дядечко», який проте може бути байдужим до «чужих»), зброя (снаряд, куля). Завдяки персоніфікації актуалізується міфопоетичний аспект роману. Опредметнені (уподібнені речам) образи людей сприяють зображенню феноменів, що стають чинниками травматичного досвіду: війни, байдужості чиновників до переселенців, тотальної довіри до ЗМІ та нетерпимості до інакомислячих. Оригінальна гра з художніми засобами в межах антиномії «живе» – «неживе», до якої вдається автор роману «Магнетизм», не лише створює особливу атмосферу, яка викликає асоціації з традиціями магічного реалізму, але і сприяє роздумам над важливими, актуальними питаннями.