«ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ» ЯК УЗІРЕЦЬ ВАРІАТИВНОСТІ ФОЛЬКЛОРУ
Анотація
У статті досліджуються варіанти історичної пісні «Ой на горі та женці жнуть». Для цього залучено широке коло текстів, зібраних науковцями впродовж ХІХ – поч. ХХ ст., серед яких записи М. Максимовича, Марка Вовчка, Я. Головацького, Д. Яворницького, Б. Грінченка, П. Гнідича, С. Тобілевич, Г. Танцюри та ін. Окрему увагу звернено на пісню, перший рядок якої: «Гей на горі женці жнуть» зі збірки Д. Рудницького 1713 р.Наведено аргументи на користь визнання її варіантом названої пісні, а не першотекстом.Метою статті є аналіз варіантів пісні «Ой на горі та женці жнуть», установлення ядра та змінних частин, визначення чинників упливу на їх формування. Усі варіанти, незалежно від часу їх фіксування, вважаються рівноцінними. У межах сформованого ареалу визначається ядро тексту з головними ідейно-художніми ознаками (сталі компоненти) та змінні елементи. Пісня зберігає жанрову цілісність, відбиваючи події української історії, діяльність гетьманів, які називаються поіменно, та уславлює козацтво, долучившись до створення міфу про козацький характер. Разом із тим у варіантах пісні збережено стилістичні формули та постійні епітети. Суттєву особливість варіанту являє запис П. Гнідича, зроблений на Сумщині в 1915 році, у якому «козаки» змінено на «чумаки», що потягло за собою окремі зміни в сюжеті. Хоча в ХІХ ст. пісня фіксується на всіх територіях України, однак уже з поч. ХХ ст. фольклористи записують її варіанти переважно на Лівобережжі та Поділлі. Регіональні варіанти пісні зводяться до фонетичних діалектизмів. Виснувано, що на варіативність пісні «Ой на горі та женці жнуть» вплинули історичні події, які розділили українські території між двома країнами, соціальні чинники, зокрема регіональне поширення чумацького промислу, властивості народної історичної пам’яті, яка різною мірою актуалізує події давнини. Імпровізаційний характер народної творчості, серед іншого, спровокував наявність окремих лінгвістичних особливостей варіантів – переважно фонетичних діалектизмів.
Посилання
2. Возняк М. Історія української літератури : у 2 кн. Львів : Світ. Кн. 2. 1994. 555 c.
3. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. НТШ. Філологічна секція. Нью-Йорк, 1981. 288 с.
4. Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. Москва : Университетская типография, 1878. Т. І–III.
5. Грицай М., Бойко В., Дунаєвська Л. Українська народнопоетична творчість. Київ : Вища школа, 1983. 360 с.
6. Давидюк В. Текстологічні проблеми «Колодяжненського зошита». Закарпатські філологічні студії. 2021. Вип. 20. Т. 1. С. 137–145.
7. Дей О. Поетика української народної пісні. Київ : Наукова думка, 1978. 251 с.
8. Івановська О. Варіативність як функціональна категорія фольклорного наративу. Література. Фольклор. Проблеми поетики. 2013. Вип. 38. С. 110–115.
9. Копаниця Л. Концепція традиційної культури в науковому дискурсі Івана Франка: міф і ритуал як невід’ємні коди народнопоетичної творчості. Colloquium journal. 2020. С. 109–113.
10. Максимович М.А. Украинские народные песни. Москва : Унив. тип., 1834. Ч. 1. Кн. 1–3. 180 c.
11. Погребенник Ф.П. Наша дума, наша пісня. Київ : Музична Україна. 1991. 208 с.
12. П’ятаченко С. В. Фольклористична діяльність Павла Гнідича. Суми : МакДен, 2004. 196 с.
13. Росовецький С.К. Текстологія фольклору. Київ : ФОП Росовецький-Гіндіч О.С., 2015. 260 с.
14. Слово многоцінне. В 4 кн. Кн. 3. Київ : Аконіт, 2006. 800 с.
15. Уварова Т.І. Варіативність, культурні інваріанти та базові універсалії культури. Культурологічний альманах. 2023. Вип. 2. С. 304–312.
16. Українські народні думи та історичні пісні. Київ : Вид-во АН УРСР, 1955. 660 с.
17. Янів Г. Відображення варіантів тексту фольклорного твору як один з аспектів наукового редагування. Діалог: Медіастудії. 2013. Вип. 17. С. 263–275.
