М’ЯЗОВА ВТОМА: СТАН ПРОБЛЕМИ, ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ

Анотація

У статті м’язова втома розглядається як багатофакторне явище, що охоплює фізіологічні, неврологічні та психофізіологічні зміни, які впливають на фізичну працездатність, максимальне використання резервних можливостей організму людини, формування адаптаційних процесів. З’ясовано, що проблематика м’язової втоми, механізмів її виникнення та ефективних способів подолання залишається недостатньо висвітленою в сучасних вітчизняних наукових дослідженнях, що обмежує глибоке розуміння цього явища. Натомість у світовій науковій спільноті активно вивчаються різні аспекти цього питання. Актуальні дослідники зосереджуються на впливі метаболічних змін на скоротливі властивості м’язових волокон, ролі центральної нервової системи у формуванні втоми, а також на розробці новітніх методів відновлення після фізичних навантажень. Установлено, що аналіз цієї проблематики має вирішальне значення для розроблення дієвих методів запобігання, контролю та лікування м’язової втоми, що становить важливий аспект сучасної спортивної фізіології, фізичної реабілітації та терапії хронічних і вікових захворювань. Аналіз наукових дослідження підтверджує, що м’язова втома є складним фізіологічним станом, яке не має єдиного універсального механізму розвитку. Вона може бути спричинена різними факторами – від накопичення метаболітів у м’язових волокнах до порушень у генерації рухових команд у моторній корі головного мозку. Відомо, що механізми, які викликають втому, залежать від специфіки виконуваного завдання і не є загальними для всіх видів рухової активності. Традиційно м’язова втома визначається через зниження максимальної сили м’язів, однак субмаксимальні скорочення можуть зберігатися навіть після її початку. Сучасні наукові підходи підкреслюють, що її розвиток зумовлений поєднанням центральних і периферичних механізмів. До основних чинників, які спричиняють м’язову втому, належать дисфункція центральної нервової системи, зниження провідності периферичних нервів та зміни скоротливих властивостей м’язових волокон. Незважаючи на різну природу цих механізмів, вони сприяють зниженню здатності м’язів підтримувати необхідний рівень сили або виконувати рухове завдання впродовж тривалого часу. У статті узагальнено уявлення про фізіологічні та біохімічні основи м’язової втоми, що дає змогу краще зрозуміти порушення нейром’язової функції та потенційні шляхи їх корекції.