Фізичне виховання та спорт

ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЮНАКІВ І ДІВЧАТ СТАРШИХ КЛАСІВ ІЗ РІЗНОЮ ГЕНДЕРНОЮ ІДЕНТИЧНІСТЮ

2025-10-24T10:51:45+03:00

У статті розглянуто особливості самооцінки фізичного розвитку серед хлопців та дівчат старших класів з урахуванням типу їх гендерної ідентичності (маскулінної, фемінної, андрогінної). Старший шкільний вік визначено як критичний етап формування тілесної самосвідомості та самооцінки фізичного розвитку, де гендерна ідентичність постала одним із ключових чинників у сприйнятті підлітками власних фізичних якостей. Метою статті є визначення особливостей самооцінки фізичного розвитку юнаків і дівчат старших класів із різною гендерною ідентичністю. Дослідження проведено серед 150 учнів (75 хлопців і 75 дівчат) 10–11-х класів трьох київських ліцеїв. За допомогою методики Сандри Бем «Маскулінність – фемінінність» установлено домінування андрогінного типу серед обох статей (89,3% хлопців і 88,0% дівчат), що свідчить про тенденцію до інтеграції маскулінних і фемінних рис. Маскулінний тип ідентичності був зафіксований у 10,7% хлопців і 5,3% дівчат, а фемінний – лише серед дівчат (6,7%). За результатами модифікованого тесту «Самоопис фізичного розвитку» маскулінні хлопці найвище самооцінили силу та витривалість, тоді як андрогінні мали вищі показники загальної самооцінки та глобального фізичного «Я». Серед дівчат фемінні респондентки найвище самооцінили зовнішність, стрункість і координацію рухів, андрогінні – стан здоров’я і фізичну активність, а маскулінні – силу, витривалість і загальну самооцінку. Результати аналізу засвідчили наявність статистично значущих відмінностей у самооцінці фізичного розвитку між представниками різних типів гендерної ідентичності, що має ураховуватися у шкільному вихованні. Обґрунтовано необхідність розроблення гендерно чутливих програм і методик із фізичного виховання, які враховують особливості тілесного самосприйняття підлітків із різною гендерною ідентичністю.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОБҐРУНТУВАННЯ НОРМАТИВІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

2025-10-24T10:51:48+03:00

У статті здійснено ретроспективний аналіз проблеми обґрунтування нормативів фізичної підготовки військовослужбовців як ключового елемента забезпечення бойової готовності Збройних сил України. Розглянуто історичні етапи розвитку нормативно-правової бази фізичної підготовки – від перших настанов у середині XIX ст. до сучасного періоду професіоналізації та натовської інтеграції ЗСУ. Особливу увагу приділено впливу соціально-політичних, воєнно-історичних, технологічних і доктринальних чинників на зміну підходів до організації фізичної підготовки особового складу. Розвиток військових технологій та стратегій ведення бойових операцій вимагає адаптації, бойової готовності військовослужбовців до нових викликів. Це спричиняє постійний пошук та вдосконалення нормативів для тестування фізичної готовності військовослужбовців. Мета дослідження полягає у виявленні основних тенденцій формування нормативів, оцінці їх відповідності сучасним вимогам військової служби та обґрунтуванні напрямів подальшого вдосконалення системи оцінювання фізичної підготовленості військовослужбовців. Для досягнення цієї мети ми використовували такі методи дослідження: методи теоретичного аналізу, включаючи аналіз науково-методичної літератури, керівних документів та документальних матеріалів, системний аналіз, аксіологічний аналіз, концептуальний аналіз та узагальнення інформації з вітчизняних та зарубіжних джерел. За результатами дослідження проаналізовано чотири ключові історичні періоди: від середини ХІХ ст. до 1930-х років; від 1930-х до 1970-х; від 1970-х до 1991 р. та етап незалежності України – із 1991 р. до сьогодення. У межах дослідження розглянуто нормативно-правову еволюцію системи фізичної підготовки включно з ключовими керівними документами: НФП- 97, НФП-2009, ТНФП-2014 та ІзФП-2021. Виокремлено ключові зміни у структурах нормативів, системах оцінювання, підходах до визначення контрольних вправ, категорій військовослужбовців та вікових груп. Обґрунтовано потребу в адаптації нормативів до специфіки сучасних бойових дій, підвищення прикладної спрямованості фізичних навантажень та уніфікації системи підготовки згідно зі стандартами НАТО. Результати дослідження мають значну практичну цінність для вдосконалення нормативного забезпечення фізичної підготовки у Збройних силах України, підвищення ефективності бойової діяльності та збереження здоров’я особового складу.

ВИКОРИСТАННЯ ІТ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ВОЛЕЙБОЛУ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ МЕТОДИК УДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРАВЦІВ

2025-10-24T10:51:51+03:00

Інформаційні технології проникають у всі аспекти тренувального процесу – від аналізу рухів гравців до розроблення тактичних стратегій та моделювання ігрових ситуацій. Тому використання сучасних ІТ на заняттях із волейболу для реалізації диференційованих методик удосконалення фізичної підготовки студенток є цікавою і водночас актуальною проблемою, для вирішення якої потрібен усебічний аналіз можливих ІТ-рішень. Метою дослідження є характеристика технологій, які можна використовувати на заняттях із волейболу для реалізації диференційованих методик удосконалення фізичної підготовки гравців. Методом дослідження став компаративний аналіз підходів до використання ІТ у волейболі, який представлений у наукових публікаціях, та контент-аналіз Інтернет-ресурсів, які описують цифрові інструменти, що використовуються спортсменами й тренерами для супроводу занять волейболом сьогодні. Описано впровадження таких інструментів, як відеоаналіз, біомеханічні датчики, штучний інтелект, віртуальна реальність і машинне навчання. Підтверджено, що їх використання дає змогу не лише фіксувати показники, а й адаптувати навантаження, техніку та стратегію тренувань під конкретного спортсмена. Відеоаналіз дає змогу детально вивчати техніку рухів гравця, порівнювати її з еталонними зразками та виявляти помилки, які можуть бути непомітними під час стандартного тренування, що може стати основою для розроблення індивідуальних корекційних вправ, спрямованих на усунення слабких місць. Датчики руху та біомеханічний аналіз забезпечують об’єктивну оцінку фізичних показників, таких як швидкість реакції, сила стрибка або точність удару. Ці дані дають змогу визначати рівень підготовки кожного гравця та формувати групи з подібними потребами. Штучний інтелект і машинне навчання дають змогу автоматизувати аналіз великих масивів даних, прогнозувати ефективність різних тренувальних програм та пропонувати оптимальні рішення для кожного гравця. Технології віртуальної реальності створюють імітацію ігрових ситуацій, де гравець може відпрацьовувати конкретні навички в контрольованому середовищі. Доведено, що використання таких технологій особливо корисне для диференціації тренувань.

ВПЛИВ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ З ЕЛЕМЕНТАМИ АКТИВНОГО ДОЗВІЛЛЯ НА ФІЗИЧНУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-10-24T10:51:54+03:00

Актуальність теми зумовлена пошуком ефективних шляхів підвищення рухової активності старшокласників та поліпшення їхньої фізичної підготовленості за рахунок упровадження сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, які б сприяли розвитку позитивної мотивації до занять фізичною культурою, формували основи самостійної оздоровчої діяльності як у системі шкільної освіти, так і у вільний від навчання час. Фізкультурно-оздоровчі заняття в умовах дозвілля є одним із популярних масових видів рухової активності та оздоровлення, володіє значним рекреаційним та оздоровчим потенціалом. Роботу присвячено оцінці фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку в результаті фізкультурно-оздоровчих занять. Установлено, що 33,3% хлопців мають низький рівень розвитку бистроти, 40% – середній, а ще 26,7% – достатній; серед дівчат 50% притаманний достатній рівень розвитку бистроти, 28,6% – середній та 21,4% – високий. Виконання тесту «біг на 1 500 м» показало, що низький рівень розвитку витривалості мають 57,1% дівчат та 53,3% хлопців, 42,9% дівчат та 46,7% хлопців мають середній рівень розвитку витривалості. Серед дівчат достатній рівень розвитку швидкісно-силових якостей виявлено у 71,4%, середній – у 21,4% та високий – у 7,2%; у хлопців, які взяли участь у дослідженні, низький рівень швидкісно-силових якостей мають 13,3%, середній – 26,7%, достатній – 53,3% та високий – 6,7%. Оцінка силових здібностей показала, що 71,4% дівчат мають середній рівень розвитку сили, а ще 28,6% – достатній; серед хлопців 60% мають достатній рівень розвитку сили, 20% – середній та ще 20% – високий. Експеримент показав, що залучення учнів 15–16 років до фізкультурно-оздоровчих занять з елементами активного дозвілля сприяло покращенню показників фізичної підготовленості, було виявлено статистично достовірні зміни у розвитку таких фізичних якостей, як сила та швидкісно-силові здібності, а також відзначено тенденцію до покращення бистроти, витривалості, динамічної витривалості м’язів тулуба та координаційних здібностей.

ВИКОРИСТАННЯ МАСАЖУ ЯК ЗАСОБУ ВІДНОВЛЕННЯ СПОРТСМЕНІВ ПІСЛЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

2025-10-24T10:51:57+03:00

Сучасна система спортивного тренування характеризується прогресивними принципами, широким колом взаємозалежних завдань, науково обґрунтованим підбором засобів і методів, перспективним багаторічним плануванням, високою організацією контролю, забезпеченням гігієнічних умов. У статті обґрунтовано роль спортивного масажу в процесі відновлення спортсменів після тренувального процесу. Розкрито та описано види спортивного масажу. Висвітлено, який саме вид спортивного масажу сприяє відновленню спортсменів після інтенсивних навантажень, запропоновано схему застосування відновлювального масажу. Мета дослідження – обґрунтувати роль спортивного масажу в процесі відновлення спортсменів після інтенсивних навантажень. Досягнення поставленої мети акцентували саме на відновлювальному масажі, які техніки та методики використовували. Відновлювальний вид спортивного масажу належить до відновлювальних та реабілітаційних процедур. Виконують його після інтенсивних навантажень, а також для реабілітації після травм, розтягувань чи переломів. Така процедура сприяє відновленню функцій опоно-рухового апарату. Обґрунтовано роль спортивного масажу в процесі відновлення спортсменів після інтенсивних навантажень, виділено основні види спортивного масажу, а також техніки та прийоми, які можна застосувати після тренувального періоду спортсменів різного рівня кваліфікації та в різних видах спорту. У межах одного дослідження неможливо до кінця висвітлити таке обширне питання, як відновлення спортсменів після інтенсивних навантажень, тому дослідження у цьому напрямі мають тривати, а запропоновані схеми масажу рекомендовано застосувати на практиці та оцінити результат.

ОСТЕОІМУННА ВЗАЄМОДІЯ ЯК МЕХАНІЗМ РЕГУЛЯЦІЇ КІСТКОВОГО ГОМЕОСТАЗУ В МЕЖАХ ІМУННОЇ ТА СКЕЛЕТНОЇ СИСТЕМ

2025-10-24T10:52:00+03:00

У статті розглядаються сучасні уявлення про остеоімунологію як науковий напрям, що вивчає взаємодію імунної та скелетної систем. Кісткова тканина розглядається не лише як пасивний механічний каркас, а й як метаболічно активний орган, що перебуває у тісному функціональному зв’язку з імунною системою, формуючи єдиний остеоімунний інтерфейс. Аналіз наукових досліджень підтверджує, що імунні клітини через продукцію цитокінів та інші сигнальні механізми безпосередньо впливають на активність остеокластів і остеобластів. Водночас клітини кісткової тканини беруть участь у створенні сприятливого мікрооточення для імунних клітин, забезпечуючи взаємний функціональний зв’язок. Доведено важливість підтримання цього балансу для збереження мінеральної щільності кісток і запобігання патологічним змінам, таким як остеопороз, ревматоїдний артрит та інші хронічні запальні захворювання. Порушення остеоімунної регуляції, пов’язане з віковими змінами та патологічними станами, призводить до переважання резорбції над формуванням кісткової тканини, зниження її міцності та підвищення ризику переломів. Фізичні навантаження є важливим немедикаментозним чинником впливу на остеоімунний інтерфейс. Помірна регулярна рухова активність зменшує рівень прозапальних цитокінів, оптимізує співвідношення RANKL/OPG, стимулює остеобластичну активність і сприяє адаптивній регенерації кісткової тканини. Натомість надмірні або неконтрольовані навантаження можуть спричиняти мікрозапалення та порушення балансу ремоделювання. У статті доведено важливість комплексного підходу до збереження кісткового здоров’я, що включає контроль фізичних навантажень, моніторинг імунних та кісткових біомаркерів і застосування персоналізованих стратегій профілактики. Отримані знання можуть бути використані у спортивній медицині, фізичній реабілітації та за розуміння характерного перебігу захворювань, що уражають кісткову систему.

ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПРАКТИКУМ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ЯК ІНТЕГРОВАНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ А7 «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ»

2025-10-24T10:52:03+03:00

Статтю присвячено дослідженню професійно-орієнтованого практикуму іноземною мовою як інтегрованого освітнього компонента в підготовці магістрів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт». Актуальність роботи зумовлена глобалізацією освітнього простору та необхідністю формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у сфері спорту. Проаналізовано сучасний стан іншомовної підготовки у вітчизняних і зарубіжних університетах, здійснено порівняльний аналіз освітніх програм, що дало змогу виокремити тенденції та кращі практики організації практикуму. Мета дослідження – наукове обґрунтування ролі професійно-орієнтованого практикуму іноземною мовою як обов’язкового освітнього компонента в підготовці магістрів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт», визначення його впливу на формування іншомовної комунікативної компетентності та інтеграцію майбутніх фахівців у міжнародний освітній і спортивний простір. Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки магістрів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт» у закладах вищої освіти. Предмет дослідження – професійно-орієнтований практикум іноземною мовою як педагогічна технологія формування іншомовної компетентності майбутніх магістрів фізичної культури і спорту. У статті обґрунтовано застосування системного підходу, що дає змогу розглядати практикум не як ізольовану дисципліну, а як інтегрований елемент, який поєднує мовну, професійну та соціокультурну підготовку. Показано, що системна інтеграція створює умови для формування здатності студентів до міжкультурної взаємодії, набуття досвіду застосування іншомовної термінології у професійному й науковому дискурсі. У дослідженні використано комплекс емпіричних методів – педагогічне спостереження, анкетування, аналіз навчальних досягнень. Отримані результати засвідчили, що студенти, які брали участь у практикумі, демонструють підвищення рівня іншомовної комунікативної компетентності, зростання впевненості у використанні іноземної мови в професійних ситуаціях, готовність до участі в міжнародних конференціях і проєктах, а також підвищену мотивацію до академічної мобільності. Узагальнено дані щодо впливу практикуму на формування професійної готовності магістрів, їхню конкурентоспроможність на ринку праці та перспективи подальшої інтеграції у міжнародний освітньо-науковий простір. Зроблено висновок, що професійно-орієнтований практикум іноземною мовою є дієвим інструментом удосконалення підготовки магістрів у сфері фізичної культури і спорту, сприяє підвищенню якості освіти та відповідає сучасним європейським і світовим стандартам.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ УЧЕНИЦЬ 7–9-Х КЛАСІВ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИ СТАНДАРТАМИ КИТАЮ

2025-10-24T10:52:06+03:00

У статті представлено результати комплексного аналізу рівня фізичної підготовленості учениць 7–9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів Китайської Народної Республіки на основі виконання основних тестових вправ, що входять до переліку національних стандартів фізичного виховання. Оцінювання здійснювалося за чотирма рівнями досягнень: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно». До складу тестів увійшли: біг на 50 м, стрибок у довжину з місця, нахил тулуба вперед із положення сидячи, присідання за 1 хвилину та біг на 800 м. Отримані результати дали змогу простежити динаміку змін фізичної підготовленості школярок із віком. У 7-му класі найвищі результати були зафіксовані у вправах на гнучкість (22,41% – «відмінно») та стрибок (17,24% – «відмінно»), що свідчить про відносно вищу підготовленість у координаційно-гнучкісному компоненті. Водночас бігові вправи виявили нижчий рівень готовності. У 8-му класі зберігається високий показник «добре» у бігу та присіданнях (46,67 %), однак відзначено зростання частки оцінок «задовільно», що особливо актуально у тестах на витривалість. У 9-му класі зафіксовано тенденцію до зменшення кількості оцінок «відмінно» (до 18,18%) і зростання частки оцінок «задовільно» (до 50,0%), що може свідчити про поступове зниження функціональної підготовленості з віком. Загалом аналіз указує на домінування середнього рівня фізичної підготовленості серед учениць та виявляє потребу в удосконаленні організації фізичного виховання для дівчат середнього шкільного віку. Результати можуть бути використані для корекції навчальних програм і вдосконалення змісту національних стандартів з урахуванням вікових особливостей розвитку дівчат.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК СПОРТИВНОЇ УСПІШНОСТІ

2025-10-24T10:52:09+03:00

Статтю присвячено аналізу психологічної стійкості як ключового чинника спортивної успішності. Мета дослідження – проаналізувати роль психологічної стійкості як ключового чинника спортивної успішності й обґрунтувати підходи до її розвитку в системі підготовки спортсменів. Об’єкт дослідження – процес психологічного забезпечення спортивної діяльності. Предмет дослідження – психологічна стійкість спортсменів як інтегративна характеристика, що визначає ефективність їхньої діяльності у змагальних і тренувальних умовах. Розкрито сутність цього феномену як інтегративної характеристики, що поєднує когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, які забезпечують ефективність діяльності спортсмена в умовах високого стресу та конкуренції. Обґрунтовано роль когнітивної переоцінки змагальних ситуацій у форматі «виклику» замість «загрози», що сприяє підвищенню продуктивності та концентрації. Висвітлено значення емоційної регуляції для підтримання оптимальної зони функціонування та профілактики емоційного вигорання. Показано, що поведінковий компонент стійкості визначає здатність спортсмена зберігати активність, наполегливість і самоконтроль навіть у критичних обставинах. Узагальнення сучасних досліджень засвідчує взаємозв’язок психологічної стійкості з психофізіологічними маркерами, зокрема варіабельністю серцевого ритму, що дає змогу застосовувати біологічний зворотний зв’язок у практиці спортивної підготовки. Практична значущість роботи полягає у систематизації підходів до розвитку стійкості, які охоплюють психологічний тренінг, майндфулнес-практики, дихальні техніки та тренування під тиском. Перспективи подальших досліджень пов’язані зі стандартизацією методик вимірювання стійкості та розробкою цільових програм для спортсменів різних видів спорту й вікових категорій.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СПОРТИВНИМИ КЛУБАМИ

2025-10-24T10:52:11+03:00

Статтю присвячено аналізу сучасних підходів до організації спортивних клубів як багатофункціональних соціально-економічних інститутів, що поєднують спортивну, освітню, комерційну та соціальну діяльність. Мета дослідження – розроблення та наукове обґрунтування сучасної моделі організації спортивних клубів, яка поєднує ефективне управління, інноваційні технології, соціальну відповідальність та стратегії сталого розвитку, забезпечуючи водночас високий рівень спортивних результатів і залучення широких верств населення до занять фізичною культурою та спортом. Об’єкт дослідження – організаційно-управлінські процеси функціонування спортивних клубів у сучасних соціально-економічних умовах. Предмет дослідження – структура, методи та інноваційні технології організації діяльності спортивних клубів, що забезпечують їх ефективність, стійкість та конкурентоспроможність. Розглянуто трансформацію клубів під впливом глобалізації, цифровізації та зростання конкуренції у спортивній індустрії. Виокремлено ключові структурні та управлінські компоненти, зокрема стратегічне планування, фінансову стійкість, розвиток бренду, інтеграцію інноваційних технологій та роботу з уболівальниками. Особливу увагу приділено практикам провідних європейських клубів, які демонструють ефективність поєднання спортивних результатів із соціальною відповідальністю та економічною стабільністю. Запропоновано модель оптимізації управлінських процесів, що включає кросдисциплінарний підхід, персоналізацію послуг та використання аналітики даних для підвищення ефективності. Отримані результати можуть бути використані керівниками клубів, спортивними менеджерами та дослідниками для розроблення стратегій розвитку, що забезпечать конкурентоспроможність і довгострокову стабільність у мінливому середовищі сучасного спорту.

ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУДДІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СПОРТІ

2025-10-24T10:52:14+03:00

У статті представлено розширений аналіз сучасних теоретико-методичних засад суддівства у спорті з урахуванням особливостей командних та індивідуальних дисциплін. Розкрито зміст базових принципів формування суддівського корпусу, серед яких – об’єктивність, неупередженість і компетентність, що забезпечують високий рівень арбітражу та формують довіру до системи змагань. Охарактеризовано вимоги до професійного й особистісного портрета судді включно з ґрунтовними знаннями правил, умінням застосовувати їх у динамічних ігрових ситуаціях, психологічною стійкістю, комунікабельністю, спостережливістю, фізичною витривалістю. Детально описано структуру та специфіку процедур арбітражу у футболі, баскетболі та волейболі, наведено офіційні жести й сигнали, принципи взаємодії членів суддівської бригади, алгоритми застосування правил переваги та контролю часу. Проаналізовано сучасні тенденції підготовки суддів, серед яких – упровадження відеоповторів, систем автоматичної фіксації результатів, електронних протоколів, біофідбек-технологій і симуляторів для відпрацювання складних ігрових епізодів. Підкреслено роль психофізіологічних чинників, таких як швидкість реакції, концентрація уваги, стійкість до стресу та багатозадачність, у забезпеченні точності суддівських рішень. Запропоновано напрями вдосконалення професійної підготовки арбітрів: модульні програми з поєднанням базового блоку і спеціалізованих модулів, тренінги зі стрес-менеджменту, когнітивно-моторні вправи, застосування відеоаналізу та біомоніторингу. Обґрунтовано необхідність упровадження стандартизованих процедур оцінювання компетентності та регулярної атестації для підтримання високих стандартів діяльності. Результати дослідження можуть бути використані у системі підготовки та підвищення кваліфікації суддів, розробленні методичних матеріалів і впровадженні інноваційних технологій у суддівську практику.

СПЕЦИФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕНЕРГЕТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ У ВИДАХ СПОРТУ З ВИСОКОЮ ВАРІАТИВНОЮ СТРУКТУРОЮ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-10-24T10:52:17+03:00

У статті розглядаються провідні компоненти функціональної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються у регбі, боксі та спортивному танці (латиноамериканська програма). Визначено, що вони включають характеристики потужності аеробного та ємності анаеробного гліколітичного енергозабезпечення. Відмінності полягають у спроможності досягти піку реакції в умовах тестових навантажень, які були виконані з максимальною інтенсивністю Це чітко видно під час порівняння показників регбістів і боксерів (р< 0,01). За зростання гліколітичного напруження навантаження щільність значень показників аеробної потужності і гліколітичної ємності значно зростає (р< 0,05). Показники спортсменів-танцюристів знаходяться переважно на проміжному рівні, але мають збільшені діапазони індивідуальних проявів реакції. На спроможність досягати піку реакції впливають реактивні властивості кардіореспіраторної системи, які суттєво відрізняються від характеристик окремих груп і видів тестових навантажень (р< 0,01; р< 0,05). Найбільш сприятливий рівень адаптації дихальної реакції показано у боксерів в умовах зростання і компенсації втоми. В умовах напружених навантажень переважно анаеробної гліколітичної спрямованості збільшення реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу (EqCO2) легеневої вентиляції супроводжується стабілізацією споживання кисню (EqO2).

ФІЗІОЛОГО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ВЕСЛУВАЛЬНИКІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В УМОВАХ МОДУЛЬОВАНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

2025-10-24T10:52:20+03:00

У статті представлено результати дослідження фізіолого-функціональних механізмів забезпечення спеціальної працездатності веслувальників високої кваліфікації в умовах модульованого тренувального навантаження. Мета дослідження – обґрунтувати та експериментально перевірити зміни функціонального забезпечення спеціальної працездатності веслувальників високої кваліфікації в умовах модуляції навантаження «критичної» потужності з урахуванням аеробних і анаеробних механізмів енергозабезпечення. Об’єкт дослідження – процес функціонального забезпечення спеціальної працездатності спортсменів в академічному веслуванні. Предмет дослідження – динаміка показників кардіореспіраторної системи та анаеробного лактатного енергозабезпечення у веслувальників високої кваліфікації під впливом експериментального тренувального навантаження в умовах «критичної» потужності. Методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури; педагогічний експеримент; функціональне тестування; біохімічний метод; математично-статистичні методи. Організація дослідження. У дослідженні брали участь 24 кваліфікованих і висококваліфікованих спортсменів відкритої вагової категорії, які спеціалізуються у веслуванні академічному. Результати дослідження. Дослідження виконано з урахуванням індивідуального рівня максимального споживання кисню (VO₂ max), ефективності використання аеробного резерву (EqO₂) та реакцій кардіореспіраторної системи у стані стійкого фізіологічного навантаження. Окрему увагу приділено кількісному аналізу лактатних реакцій, що відображають потужність і ємність анаеробного гліколітичного енергозабезпечення, яке є критичним компонентом спеціальної працездатності в академічному веслуванні. Отримані результати свідчать про те, що після реалізації експериментальної програми відбулося достовірне зростання рівня концентрації лактату крові як за показниками потужності, так і за ємністю енергозабезпечення, що, своєю чергою, зумовило позитивні зрушення у структурі функціонального забезпечення змагальної діяльності. Зафіксовано зміни у співвідношенні аеробного та анаеробного внеску, що свідчить про підвищення адаптаційної здатності спортсменів до високої інтенсивності змагального навантаження.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВЕСЛЯРІВ-АКАДЕМІСТІВ КАТЕГОРІЇ ЮНІОРИ ДО 19 РОКІВ

2025-10-24T10:52:23+03:00

У статті проаналізовано особливості використання інформаційних технологій у тренувальному процесі веслярів-академістів категорії юніори до 19 років. Мета статті – на основі наукового аналізу сучасного стану проблеми особливостей застосування інформаційних технологій у тренувальному процесі веслярів-академістів уточнити основні засоби оцінювання, моніторингу, оптимізації, обробки та передачі даних показників компонентів інтегральної підготовленості веслярів-академістів категорії юніори до 19 років із застосуванням інформаційних технологій. Проаналізовано найбільш ефективні технології для аналізу, моніторингу та обробки даних показників інтегральної підготовленості веслярів-академістів із застосуванням інформаційних технологій. Використано методи аналізу та узагальнення літературних джерел. Проаналізовано та обґрунтовано застосування інформаційних технологій у тренувальному процесі веслярів-академістів категорії юніори до 19 років. Проаналізовано дослідження із застосуванням інформаційних технологій у веслуванні академічному. Науковці поділяють спільне бачення щодо доцільності впровадження інформаційних технологій у тренувальний процес веслярів-академістів, проте існують певні відмінності в підходах до їх практичного застосування. Зокрема, розбіжності стосуються використання віртуальних симуляторів, біомеханічних сенсорів та електроміографії у щоденній підготовці веслярів-академістів. Проаналізовано закордонні дослідження, які доводять ефективність систем моніторингу в реальному часі, таких як WiRMS, що дають змогу вимірювати кутові характеристики весел, потужність гребка, прискорення човна та м’язову активність під час тренувальних занять на воді, накопичувати, обробляти для подальшого аналізу засобами інформаційних технологій. Водночас вітчизняні науковці переважно орієнтується на інтеграцію ергометричних тренажерів Concept 2 із програмним забезпеченням для збору статистичних даних. Особливу увагу приділено методам збереження та аналізу тренувальних показників із застосуванням хмарних сервісів та відкритих форматів даних, що сприяють більш точному контролю, оцінюванню прогресу ефективності тренувального процесу та зниженню ризику перенавантаження у змагальному періоді. Зазначено, доцільність застосування інформаційних технологій під час проведення експериментальних досліджень щодо визначення ефективності та подальших перспектив у процесі інтегральної підготовки веслярів-академістів категорії юніори до 19 років.

СТРАТЕГІЯ ДІЙ АБО АМБІЦІЙНА ПЛАТФОРМА ДЛЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ СПОРТУ В КАНАДІ (ЧАСТИНА 1. IGNITE PROGRESS)

2025-10-24T10:52:25+03:00

У статті представлено науковий аналіз стратегічного напряму Ignite Progress у межах офіційної Стратегії Федерації гандболу Канади (CTHF) на 2025–2028 роки, який розглядається як комплексна платформа розвитку гандболу, що передбачає мультидисциплінарну підтримку спортсменів, розвиток вікових категорій (U18/U21), формування міжнародної конкурентоспроможності та впровадження інклюзивних практик. Мета дослідження – наукове обґрунтування й аналітична інтерпретація стратегічного напряму Ignite Progress у структурі плану розвитку гандболу в Канаді на 2025–2028 роки як платформи інтеграції сучасних підходів до підготовки спортсменів, інклюзії, міжнародної співпраці та трансформації ігрової культури. Об’єкт дослідження – система стратегічного управління розвитком гандболу в Канаді у 2025–2028 роках. Предмет дослідження – стратегічний напрям Ignite Progress як інструмент підвищення міжнародної конкурентоспроможності гандболу в Канаді. Методи дослідження: контент-аналіз офіційних стратегічних документів CTHF; системний і структурно-функціональний аналіз ініціатив; порівняльний аналіз практик підготовки спортсменів; застосування моделей: Logical Framework Approach, LTAD, SMART, Strategic Benchmarking, Evidence-Based Policy; метод експертної оцінки реалізації кейсів. Результати дослідження. Проведено типологізацію управлінських і тренувальних кейсів за критеріями результативності, масштабованості, відповідності віковим і функціональним моделям. Запропоновано концепцію індикативної матриці для стратегічного моніторингу ініціатив, що дає змогу оцінювати прогрес у режимі реального часу. Усі ключові ініціативи напряму згруповано за категоріями: підтримка спортсменів, розвиток талантів, міжнародна конкурентоспроможність. Кожна ініціатива має цільові орієнтири, часові межі, показники ефективності та статус реалізації (виконано, триває, заплановано). У межах підготовки національних команд реалізовано підхід до залучення фахівців з психології, дієтології, відновлення. Зокрема, тренувальні збори у Європі та запланований виїзд жіночої збірної до Іспанії у 2026 році є моделлю системного підходу до підготовки. Запроваджено табори, селекційні турніри та національні чемпіонати для формування бази майбутніх збірних. Передбачено створення регіональних академій, упровадження менторських програм і цифрових паспортів спортсменів як інструментів моніторингу й аналітики. Отримані результати демонструють високий потенціал напряму Ignite Progress як платформи інтеграції інноваційних управлінських підходів у сфері спортивної політики та менеджменту. Встановлено, що ця модель може бути використана як орієнтир для побудови стратегій розвитку командних видів спорту в країнах з децентралізованою або неструктурованою системою спортивного управління.

ВПЛИВ ВІКУ ТА ІГРОВОГО АМПЛУА НА СТРУКТУРУ ДІЙ У ЗАХИСТІ ПЛЯЖНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВІДЕОАНАЛІЗУ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-10-24T10:52:28+03:00

У статті здійснено аналіз взаємозв'язку вікових груп та ігрових амплуа з технічними діями спортсменок у захисті у пляжному волейболі. На основі відеоаналізу 60 матчів фінальних етапів чемпіонату України 2023–2024 рр. досліджено особливості виконання тактико-технічних дій 120 спортсменок, які виступали в амплуа блокуючих та захисниць, у трьох вікових категоріях: 13–15 років, 16–17 років та 18–19 років. Завдяки використанню методу відеоаналізу встановлено особливості застосування технічних прийомів залежно від віку та функціональної спеціалізації спортсменок. Виявлено, що з підвищенням рівня спортивної майстерності збільшується стабільність виконання базових прийомів м'яча двома руками знизу, а також зростає кількість варіативних і складних прийомів (пірнання, падіння, передача у стрибку). Зокрема, блокуючі частіше виконують компенсаторні прийоми через специфіку роботи біля сітки, тоді як захисниці переважно демонструють стабільність та тактичну ефективність прийомів та передач. Визначено групи технічних вправ, які найчастіше використовуються спортсменками залежно від їхньої вікової категорії, а також виявлено особливості технічного арсеналу у переможниць та програвших. Структуроване подання технічної підготовленості волейболісток різного віку дає змогу сформулювати рекомендації для побудови диференційованих тренувальних програм. Блокуючим – із акцентом на вдосконалення вправ у стрибку (блокування, атака) та вибухової сили в цілому, захисницям – дії у захисті, точності передачі та на підвищення витривалості, швидкості реакції. Перспектива подальших досліджень пов'язана зі створенням індивідуальної програми вдосконалення технічної підготовки залежно від амплуа волейболісток.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НЕЙРОТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ФУТБОЛІСТІВ

2025-10-27T15:32:22+02:00

Нейротехнології у футболі, незважаючи на активне впровадження у практику підготовки, залишаються відносно новим напрямом у спортивній науці, що відкриває широкий простір для подальших досліджень, які мають охоплювати не лише апробацію нових пристроїв, а й розроблення науково вивірених моделей інтеграції когнітивного тренування у структуру мікро-, мезо- і макроциклів. У статті розглядаються сучасні нейротехнології, що використовуються у підготовці футболістів для розвитку когнітивних функцій, які мають критичне значення в умовах висококонкурентного спортивного середовища. Мета дослідження: наукове обґрунтування доцільності впровадження сучасних нейротехнологій у тренувальний процес футболістів для розвитку когнітивних функцій, підвищення якості прийняття рішень, емоційної стабільності та адаптивності до змін ігрової ситуації. Об’єкт дослідження: процес багатокомпонентної підготовки футболістів у системі сучасного тренувального процесу. Предмет дослідження: застосування нейротехнологічних пристроїв (NeuroTracker, FocusCalm, Sens.ai) як засобів розвитку когнітивних функцій і ментальної готовності футболістів до змагальної діяльності. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури з нейропсихології, спортивної фізіології, когнітивної нейронауки та сучасної підготовки футболістів; порівняльний аналіз функціональних можливостей платформ NeuroTracker, FocusCalm і Sens.ai; системний підхід до оцінювання ролі нейротехнологій у структурі багаторічної підготовки спортсменів; контент-аналіз відкритих джерел. Обґрунтовано доцільність застосування інноваційних пристроїв на кшталт NeuroTracker, FocusCalm та Sens.ai з метою підвищення просторової уваги, швидкості обробки інформації, стійкості до стресу та здатності до швидкого прийняття рішень. FocusCalm представлено як інструмент нейрофідбеку для розвитку емоційної саморегуляції й концентрації, що особливо важливо у моменти високого психологічного тиску (пенальті, кінцівка гри, вихід на заміну). Sens.ai, своєю чергою, поєднує функції EEG-моніторингу, фотонної стимуляції та аналізу HRV, формуючи персоналізовані нейропрофілі футболістів, що дає змогу не лише тренувати «високопродуктивні» стани мозку, а й ефективно відновлювати когнітивну функцію після навантаження або у фазі реабілітації. У статті запропоновано порівняльну характеристику зазначених платформ за ключовими параметрами: когнітивна ціль, тип впливу, динаміка дії, сфера застосування та рівень доступності. Узагальнено, що нейротехнології можуть стати важливою частиною персоналізованої підготовки футболістів нового покоління. Їх упровадження дає змогу не лише підвищити ефективність тренувального процесу, а й сприяє розвитку ігрового інтелекту, ментальної стійкості та швидкості адаптації до динамічних умов гри.