АГРЕСІЯ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ: ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ТА ЇХ ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено ґрунтовному аналізу феномену агресії та злочинності, що набувають особливої актуальності через зростання соціальної напруги і зміну ціннісних орієнтирів у сучасному суспільстві. Агресія розглядається як багатогранне психологічне явище, зумовлене взаємодією біологічних, індивідуально-психологічних і соціальних чинників.Злочинність постає найрадикальнішою формою агресивної поведінки, що порушує правові норми та спричиняє відчутний громадський резонанс. Розкрито еволюцію наукових уявлень про природу агресії – від інстинктивістських ідей К. Лоренца та психоаналітичних концепцій З. Фройда до соціального научіння А. Бандури та сучасних когнітивних підходів. Наголошено на біопсихосоціальній моделі, яка об’єднує спадкові, середовищні й психологічні передумови агресивності.Окрему увагу приділено обставинам, за яких агресивні дії перетворюються на злочин, а також юридичному аспекту їх оцінки, що вимагає комплексного аналізу мотивів, емоційного стану й особистісних особливостей правопорушника. Акцентовано на важливості профілактичних заходів, де поєднуються робота правоохоронних органів, психологічна корекція та правова освіта, спрямовані на формування навичок ненасильницького розв’язання конфліктів. Автори наголошують на необхідності впровадження спеціальних програм у сім’ях, навчальних закладах і пенітенціарних установах, що містять когнітивно-поведінкові та психолого-педагогічні підходи. Це сприяє розвитку емпатії, соціальних навичок і позитивної самооцінки, зменшуючи ризики повторних правопорушень. Зроблено висновок, що міждисциплінарна співпраця психологів, юристів та соціальних інституцій є ключовим чинником зниження рівня агресії та запобігання злочинній поведінці у довгостроковій перспективі.Водночас у роботі розглянуто практичне застосування психологічних знань у процесі кримінальної відповідальності та ресоціалізації правопорушників. Особливу увагу звернено на значення судово- психологічної експертизи, результати якої допомагають визначити стан осудності, специфіку мотивації та емоційного тла злочинця, а також ступінь ризику вчинення повторних правопорушень. Використання комплексних методик оцінювання агресивного потенціалу сприяє формуванню індивідуального підходу до профілактики та корекції девіантної поведінки.