БІОМЕХАНІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КИДКІВ У ГРЕКО-РИМСЬКІЙ БОРОТЬБІ

Анотація

Дослідження спрямоване на порівняльний біомеханічний аналіз виконання кидків борцями двох рівнів підготовки – майстрами спорту та спортсменами середнього рівня (КМС, I розряд). У дослідженні взяли участь 24 борці греко-римського стилю віком 18–25 років. Учасники були поділені на дві групи: група A (досвідчені спортсмени) та група B (менш досвідчені). Аналіз виконання кидків здійснювався за допомогою системи motion capture Vicon (240 кадрів/с), інерційних сенсорів Xsens, силової платформи Kistler та відеоаналізу високої швидкості (120 кадрів/с). Було досліджено три базові прийоми: кидок через спину, підворіт і кидок прогином. Результати показали, що досвідчені борці демонстрували стабільніші кути згину суглобів, що сприяло ефективнішому використанню вибухової сили. Кут згину колінного суглоба у групі A становив 98,32 ± 2,45°, тоді як у групі B – 106,58 ± 4,12° (p < 0,01). Аналіз переміщення центру маси показав, що у досвідчених спортсменів воно було глибшим (14,85 ± 2,25 см проти 9,72 ± 3,12 см, p < 0,01), що дозволяло створити оптимальний імпульс для кидка. Час виконання прийомів був значно коротшим у групі A: наприклад, кидок через спину виконувався за 812,45 ± 35,72 мс, тоді як у менш досвідчених борців – за 968,32 ± 42,51 мс (p < 0,01). Кореляційний аналіз показав, що правильний розподіл ваги між кінцівками (r = -0,82, p < 0,001) та ефективне зниження центру маси (r = 0,79, p < 0,001) суттєво впливають на успішність виконання кидків. Отримані результати підтверджують важливість стабільних біомеханічних параметрів для вдосконалення технічної підготовки борців. Практичне значення дослідження полягає у використанні біомеханічного аналізу для персоналізації тренувального процесу та оптимізації техніки кидків.