СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: СПРОБА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ
Анотація
У статті феномен соціальної згуртованості розглянуто як ключова соціально-психологічна умова забезпечення єдності суспільства у воєнний і повоєнний час. Наголошується, що згуртованість не є статичним утворенням, а являє собою динамічний процес, у якому взаємодіють мотиви, цінності й дії всіх членів суспільства в конкретному соціальному контексті. Підкреслюється, що саме ця динаміка визначає здатність спільноти до саморегуляції, самозбереження й розвитку. Виокремлено передумови соціальної єдності, серед яких – розбудова дієвих інститутів громадянського суспільства, мінімізація соціальної ізоляції й дезінтеграції, формування спільного бачення майбутнього країни, розвиток довіри та партнерських відносин на всіх рівнях соціальної взаємодії. Досліджено роль цінностей, які не лише об’єднують громадян на рівні світоглядних орієнтирів, а й забезпечують сталість і моральну витривалість спільноти. Виокремлено сім форм соціальної згуртованості: єднання на основі спільних емоцій і потреб (афективно-потребова), єднання на основі спільних дій, що перетворюють дійсність, єднання на основі спільних цінностей, єднання на основі спільних емоцій, потреб і дій, єднання на основі спільних емоцій, потреб і цінностей, єднання на основі спільних цінностей і дій, єднання на основі спільних дій, цінностей, потреб, емоцій (інтегративна форма, що поєднує всі ключові компоненти). Розроблено критерії їх розрізнення, визначено міру включеності, сталість та силу впливу на соціальні процеси. Зроблено висновок, що інтегративна згуртованість є найстійкішою та найадаптивнішою. Вона охоплює всі рівні – емоційний, потребовий, ціннісний і діяльнісний. Саме ця модель формує феномен колективної суб’єктності, де суспільство здатне виступати єдиним цілим, підтримуючи себе як у кризовій, так і у відновлювальній фазі. Інтегративна форма згуртованості не зводиться до окремих показників, а формується як складна багаторівнева взаємодія, що підтримує здатність суспільства до мобілізації, витримки й відновлення. Перспективи подальшого дослідження полягають в емпіричному вивченні запропонованих форм соціальної згуртованості суспільства: ціннісного («згуртованість через спільність уявлень, переконань, поглядів») і діяльнісного («згуртованість через дію») аспектів.
Посилання
2. Довгань Н. О. Соціальна згуртованість суспільства: теорія і практика. Проблеми політичної психології. 2024. № 15(29). С. 30–49. https://doi.org/10.33120/popp-Vol15-Year2024-150.
3. Карнаухова М. Д. Соціальний капітал як найважливіший чинник державного управління. Держава та регіони. Серія «Державне управління». 2017. № 4. С. 37–43. http://nbuv.gov.ua/UJRN/drdu_2017_4_8.
4. Kearns A., Forrest R. Social cohesion and multilevel urban governance. Urban studies. 2000. № 37(5–6). Р. 995–1017. https://www.jstor.org/stable/43084676.
5. Дейнеко O. О. Моделі конструювання соціальної згуртованості: теоретичні рефлексії та емпіричні кейси. Соціологічні студії. 2021. № 1(18). С. 33–40. https://doi.org/10.29038/2306-3971-2021-01-33-40.
6. Сіверс З. Аналіз теоретичних досліджень соціальної згуртованості в зарубіжних наукових джерела. Проблеми політичної психології. 2023. № 14(28). С. 36–61. https://doi.org/10.33120/popp-Vol14-Year2023-139.
7. Духневич В. М. Психологічна модель формування соціальної згуртованості. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія «Психологія». 2024. Т. 35(74). № 6. 151–158. https://psych.vernadskyjournals.in.ua/journal/6_2024/6_2024.pdf.
8. Дейнеко О. О. Аксіостратегії згуртованого суспільства: ціннісна гомогенність, ціннісна гетерогенність чи «відмова від цінностей»? Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. 2021. Вип. 89. С. 44–55. https://doi.org/10.32840/2707-9147.2021.89.5.
9. Похиленко І. С. Тенденції актуалізації історичної пам’яті в контексті сучасної російсько-української війни. Розумовські зустрічі : збірник наук. праць / Сіверський центр післядипломної освіти, Сіверський інститут регіональних досліджень. Чернігів : Сіверський центр післядипломної освіти, 2023. Вип. 10. С. 77–86. https://repositary.knuba.edu.ua/handle/123456789/11385.
10. Цукур О. Г. До питання соціальної згуртованості: психологічний вимір. Згуртованість: психологічний та соціологічний виміри інтерпретації : матер. фахової дискусії 05.06.2023 р. / упорядник В.М. Духневич. Київ : ІСПП НАПН України, 2023. С. 77–85. http://psy- lpr.at.ua/Materials/2023/2023-fakhova_diskusija-zgurtovanist.pdf.
11. Гриненко А. М., Кирилюк В. В. Сучасні підходи щодо визначення понять соціальної згуртованості та соціального капіталу. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2017. № 1. С. 135–141. https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/21611.
12. Leininger J., Burchi F., Fiedler Ch., Mross K., Nowack D., Schiller von A., Ziaja S. Social cohesion: A new definition and a proposal for its measurement in Africa. Discussion Paper. 2021. № 31. https://doi.org/10.23661/dp31.2021.v1.1.
13. Moustakas L. Social Cohesion: Definitions, Causes and Consequences. Encyclopedia. 2023. № 3(3). Р. 1028–1037. https://doi.org/10.3390/encyclopedia3030075.
14. Schiefer D., Noll van der J. The essentials of social cohesion: A literature review. Social Indicators Research. 2017. № 132(2). С. 579–603. https://doi.org/10.1007/s11205-016-1314-5.
15. Бондаренко М., Бабенко С., Боровський О. Соціальна згуртованість в Україні (досвід аплікації методики bertelsmann stiftung до даних європейського соціального дослідження). Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія «Соціологія». 2017. № 1(8). С. 58–65. https://core.ac.uk/reader/297935436.
16. Кучерносов В. Соціальна згуртованість та розбудова спроможностей в українських громадах. Представництво МОМ в Україні. Київ, 2015. 52 с. https://caritas-spes.org/uploads/admin/files/doc7.pdf.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
ISSN 




